Проблематичне Рішення Конституційного Суду України у справі приватного підприємства "ІКІО", щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного Кодексу України.
19 вересня 2012 року Конституційний суду України прийняв рішення, яким перекреслив сталу звичайну практику у визначенні долі подружжя в майні створених одним із них підприємств.
За рішенням суду, статутний капітал та майно приватного підприємства є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.
Керуючись згаданим рішенням ряд позивачів звернулись до суду з позовами про визнання недійсними договорів укладеним подружжям, як керівником підприємства з мотивів відсутності згоди іншого подружжя.
При цьому, ціль таких позовів як правило єдина: не повертати борги підприємства через визнання нікчемними боргових договорів.
На жаль суд приймаючи таке рішення створив іллюзію, яку можливо використовувати як спосіб захисту від кредиторів, однак не більше.
Учасникам спорів у справах за позовами такого характеру слід не забувати про спеціальні Закони, якими керуються директора підприємств при прийнятті рішень на підписання договорів, положень статутів та іншого.
Подружжя, який не є керівником підприємства має право виключно на захист своїх інтересів лише у випадку прийняття участі у створенні статутного капіталу чи при переданні майна підприємству в управління чи розпорядження.
В іншому випадку усе майно, яке не відноситься до вищезазначеного є майном підприємства або є його нерозподіленим прибутком, який не стає автоматично спільним сумісним майном подружжя.
19 вересня 2012 року Конституційний суду України прийняв рішення, яким перекреслив сталу звичайну практику у визначенні долі подружжя в майні створених одним із них підприємств.
За рішенням суду, статутний капітал та майно приватного підприємства є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.
Керуючись згаданим рішенням ряд позивачів звернулись до суду з позовами про визнання недійсними договорів укладеним подружжям, як керівником підприємства з мотивів відсутності згоди іншого подружжя.
При цьому, ціль таких позовів як правило єдина: не повертати борги підприємства через визнання нікчемними боргових договорів.
На жаль суд приймаючи таке рішення створив іллюзію, яку можливо використовувати як спосіб захисту від кредиторів, однак не більше.
Учасникам спорів у справах за позовами такого характеру слід не забувати про спеціальні Закони, якими керуються директора підприємств при прийнятті рішень на підписання договорів, положень статутів та іншого.
Подружжя, який не є керівником підприємства має право виключно на захист своїх інтересів лише у випадку прийняття участі у створенні статутного капіталу чи при переданні майна підприємству в управління чи розпорядження.
В іншому випадку усе майно, яке не відноситься до вищезазначеного є майном підприємства або є його нерозподіленим прибутком, який не стає автоматично спільним сумісним майном подружжя.



